Лечу… Все кличе ластів’їний щебіт у той дитячий літокрай. Тож знов лечу, лечу до тебе — моє ти серденько не край. Заглядає подвір’я пустка в
Пролісків цвіт
Припадають ізнов ластівки до води і в студене здіймаються небо. Ти в дорогу мене за село проведи, Тільки слова прощання — не треба… Хай згадається
І. Битва рим
Сумління чисте? Важко на душі? Рятують серце лиш вірші. *** Усе почалося з суму та самоти. Якесь плутане інтерв’ю писакам. Просто розмова, без конкретики, без
ІІ. Думки
Камінь, який кидаєш у ставок, На мить лише сколихує воду. І все… Отак, буває, і я урок Закінчую. Як лист без відповіді, Звук без відгуку.
ІІІ. Людським життям електризуюсь
Живу, не гнусь, поляризуюсь, Людським життям електризуюсь, Бо не втечеш від полюсів. Критичних мінусів, плюсів. Життя іде, і струм іде, З ним не розлучишся ніде.
ІV. Мій Едем
Повір мені! Це синкретизм, Це зміна звуку – хроматизм, Це модуляція в житті, Ти вже на правильнім путі, Глобальне рішення прийняв – Прийшов, постукав, обійняв.
V.
Читаю Платонова, думаю… Звідки Сюжет цей? – немає примітки. Життєва картина? Звірі! Казали раніше – «плями білі» У нашій історії, у біографії… Криваве дослідження на
Не тривож мене, не буди
Я писала тобі, що хата моя під соломою, Одна на всю вулицю, довго шукать не треба. Що живу я в тій хаті вдовою солом’яною І
Кислиця
Кислиця Ти знов говориш про столицю Про ніч, про Місячну сонату. А я люблю оцю кислицю, Що підпирає нашу хату. Ти вже нераз казав: ,,Зрубати.
На біду відчайдушно
На біду відчайдушно, немов на дзот, Я іду і ніскільки її не боюся. Все здається мені, що десь є горизонт, До якого плечем торкнуся.. Хтось
Є ворог із прихованим лицем
Є ворог із прихованим лицем Як легко наживати ворогів! Для цього не потрібні злість чи гнів. Частіш у вічі правду говори , Частіш по-справедливому твори.
Благаю миру людям і лісам
Новій Греблі 1. У тім селі, де я росла колись, Жили дерева добрі і ласкаві . Якщо одне галузки опускало – Його втішало інше :