Микола Андрійович Троценко народився 24 грудня 1938 року у селі Перекопівка Роменського району. З дитинства хлопчик захоплювався малюванням. Прекрасні вишиванки мами запали йому в душу. Вони відкрили у дитини потяг до прекрасного. Де тільки міг і чим міг Миколка старався малювати: дерева, людей, дивовижних птахів. Та про фарби хлопчик не міг навіть і мріяти, іноді випадало щастя у вигляді огризка простого олівця. Тож і доводилося створювати пальцями на шибках з помороззю диво-картини.
Дитинство пролетіло, за ним була будівельна школа у Запоріжжі, армія, важка праця теслею на запорізьких будмайданчиках та вогнетривником на заводі «Дніпроспецсталь». Але потяг до творчості не відпускав і любов до рідної землі, до її чарівної краси вели Миколу Андрійовича через все життя. Колись, ще на армійській службі він написав:
Десь є село: ріка і луг, і хати,
Й зоря в вікні, і промені стежок.
Його я долею багатий,
Його вітрами я крилатий –
Тут зачинавсь мій перший крок.
Йому хотілося вчитися, оволодівати художньою професійною майстерністю. І тому, у 1963 році, вже зрілою, сформованою особистістю, вступив до трирічної студії Запорізького обласного Будинку народної творчості, яку закінчив на відмінно.
Пізніше, Микола Андрійович продовжив навчання на факультеті малюнка і живопису Московського народного університету. Тут, же, захопився декоративно-вжитковим мистецтвом. Він майстерно ріже і випалює по дереву, займається карбуванням. Після навчання Микола Андрійович відкрив свою творчу студію самодіяльного образотворчого мистецтва при Запорізькому Палаці культури вогнетривників. Як викладач, користується великою повагою і авторитетом серед дітей і колег.
Та все, ж, рідна батьківська земля покликала, і Микола Андрійович повернувся додому, у Перекопівку. Він відкрив єдину, на той час, у районі, дитячу студію мистецтва «Веселка». Його вихованці неодноразово брали участь у виставках-конкурсах району, області, займали на них призові місця. Майже двадцять років існувала студія, багато її випускників своє дитяче захоплення перетворили у професійне заняття. Є серед них і художники-оформлювачі, і художники-дизайнери. Батьківським шляхом пішли і діти – Олександр і Тетяна Троценки.
Роботи учасників студії «Веселка» знаходяться поряд з роботами Миколи Андрійовича у фондах ДІКЗ «Посулля».
Микола Андрійович Троценко за багаторічну плідну роботу з естетичного виховання молоді неодноразово нагороджувався дипломами, грамотами, в тому числі Міністерства освіти та Міністерства культури України. Та, мабуть, найцінніша його нагорода – це любов та вдячність його учнів.
Художник і сьогодні плідно працює. Він повен сил, творчих задумів і наснаги.
Тож, у цей день, увесь колектив Роменського краєзнавчого музею вітає чудову людину, талановитого художника, педагога Миколу Андрійовича Троценка з його днем народження. Зичимо йому здоров’я щастя, натхнення, довгих років життя.