Дружно розквітли вони восени
Жовтим і білим суцвіттям рясним.
Любі очам хризантеми мої
Сяють в саду феєрверком ясним.
Осені ознаки видні у них,
„Бабине літо” для них, як весна.
Холоду з снігом несуть позивні.
Зиму оцю хризантема віта.
Ранні морози для них не страшні,
Кожен, напевно, це знає із нас.
Квіти осінні такі запашні,
Ніжні і сильні вони водночас.
Довго в букетах ще будуть цвісти,
Зміниться колір лиш трохи колись.
Радують душу вони залюбки
Взимку із вікон квіткових крамниць.
В пам’яті згадки про ті хризантеми,
Білі, блискучі, що сніг вже на на них.
Сонце викрешує іскри веселі
З ніжних пелюсток квіток запашних.
Хочеться взяти за приклад ці квіти
(Інколи вчить нас природа усіх):
Колір, раз обраний ними навіки,
Гордість і символ, і доля для них.