Боюсь чужих я “іншомовних” слів,
Бува, щоб мову свою я не забула.
Ще з молоком я матері відчула
Пісень чарівних і колисанок переспів.
Боюсь, що десь я в “іншомовних” заблукаю
І не знайду прекрасних перлів-слів,
Щоб, пригорнувшись, до плеча в дзвінкім розмаї
Сказати те, що ти давно почуть хотів.
Боюсь сказати те, чого не розумію,
Чогось не втямлю, чогось я не збагну.
Та є одне- святе, за що радію,
Що краще мови не знайду.
Та вас я, друзі, розумію,
Порадите: “Працюй із словником”.
Та я від того радію, й шаленію,
Що увібрала із материнським молоком!
