І знову я збираюся в столицю,
Там мої друзі щирі, як рідня!
Кортить на славний Київ подивиться,
Хвилююся в чеканні я щодня.
Там уже рідна пані Валентина,
У неї щира й людяна душа,
Живе для України – щогодини,
Добро творить щоденно поспіша.
Пані Коцеба… Скільки в неї сили,
Щоб об’єднати помисли й мету!
Ця жінка мудра, щедра і красива,
І має душу щиру і святу.
Ви людям милі, й добрі Ваші справи
Сколихують і душі, і серця.
Все віддаєте Ви задля держави,
Щоб в мирі лиш єдналися серця.
Мов три кити – і Діви, і Мадонни,
А стільки сили справі віддали!
То душі Ваші – чисті і бездонні,
Й для себе Ви нічого не взяли.
Здоров’я й сил немало Ви поклали,
Й дорога Ваша чиста і свята.
Хоча щоденно клопотів немало,
Та, мабуть, в цьому доля – золота.
Такі, як Ви – тримаєте планету,
Таким, як Ви – привіти на крилі!
Для Вас мої і оди, і сонети,
Ще довго сійте мир на цій землі!
…Сьогодні так цвітуть шалено віти –
Каштани, абрикоси, яблуні…
І як оцій красі – та не радіти,
Велике щастя випало й мені.
Тож з трепетом збираюся в столицю,
Привіт привезти з древнього Ромна!
Добра черпнуть з духовної криниці,
Бо Київ – то священна сторона.
З Європи друзів також я зустріну,
З Японії, Кореї. Звідки ще?
Бо їдуть радо в нашу Україну,
Де квіт каштанів ніжиться дощем…
Зустріти друзів з Києва і Львова,
З Полтави, із Житомира, з Дніпра,
І вірю, що ця зустріч пречудова
Насипле в душі пригорщі добра.
Про жінку-матір разом поговорим,
На різних мовах миру присягнем.
Щоб білий світ був мирно-кольоровим,
І не горів війни страшним вогнем.
Спасибі всім учасникам події,
З усього світу тут ми – не дарма!
Хай кожен з нас у мріях молодіє
І щастя хай нас щедро обніма!!!