Козацька воля

Де волю шукати

Де волю шукати,
Ніхто нам не скаже.
Який шлях до неї,
Ніхто не покаже.

Хмельницький ту волю
На шаблях шукав,
А потім Калниш
В Соловках упіймав.

Велично проніс він
До волі свій стяг.
З села Пустовійтівки
Був його шлях.

В Карпатах по волю
Сам Довбуш ходив,
По горах водив
Він своїх вояків.

Про неї в віршах
Наш Кобзар написав
Він волю для всіх
українців шукав.

Франко свою волю
В граніті кував:
Усе він життя
Скалу ту лупав.

І ось крізь пітьму
сяйнув променя блиск –
Грушевський на прапорі
волю приніс.

Коротка та воля
Короткий був лік.
Забрав в 33-му
Волю злий рік.

Кістками укрилась
І кров’ю умилась.
І воля в крові тій
Взяла і втопилась.

Настали роки –
Комунізм завітав.
І волю в ГУЛАГах
Народ наш шукав.

Отам була “воля” –
Повинні всі знати.
Історія волі
Не може вмирати.

Колючкою скручена,
Зламана в силі,
Лежить тая воля
Понині в Сибіру.

Нарешті здійснилось,
Нарешті прийшла:
В майданах надія
І воля знайшлась.

Розправила крила,
Зігрілися душі.
Тепер ми завжди
Будем з волею дужі.

Та що ж це таке?
Де та воля поділась?
В кишенях сховалась,
В портфелях лишилась.

В брехливих надіях
Розбились серця.
Куди нам по волю
Послати гінця?

Та тліє надія,
Не може вмирати.
Повинні і мусимо
Волю шукати.

І воля в неволі
Теж волю шукає
І вийти з неволі
На волю бажає.

А ми, українці,
Повинні це знати,
Що підла брехня
Хоче волю спіймати.

Спіймати, скувати,
А потім убити,
Щоб ми не змогли
Свою волю любити.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *