Не теряйте матерей, Отложите все дела. Приезжайте поскорей, Пока мать еще жива. Одинокая она, В доме тускло свет горит. Ждёт, печалится сама, И в сердечке
Позначка: Олексій Кузьменко
Он воевал
Ах, если б знал, который воевал, Когда с товарищем в окопе замерзал, Что будет время и придёт тот час, Что сын его с мечом пойдёт
Восстановим имя, восстановим честь!
Ах, что вы, предки, натворили, Зачем могилу осквернили? Неужто стало всем светлее: На сердце блажь, душе теплее? Как вы могли забыть, не знать, Кто Ромен
Тарасові шляхи
Тарасові шляхи Мов ті роки, туманом вкриті, У душах згублені гріхи. Дощами, холодом умиті Лежать Тарасові шляхи. Колись давно, в далеку днину Він цю дорогу
Налей за 45-й год
Налей за 45-й год Налей за 45-й год, И за десант, и за морфлот, И за танкистов выпьем мы до дна. Давай налей за автовзвод,
Позвони
Позвони Позвони мне иногда, позвони. Может, номер и не знаешь ты мой. Позвони мне иногда, позвони. Может, рядом нахожусь я с тобой. Позвони, я прошу,
Сирень для мамы
Мамині лелеки У небі над дахом Лелеки кружляли, І з мамою разом Весну зустрічали. Летіли здалеку До рідного дому. І мама була Ще тоді молодою.
Кузьменко Олексій Якович
Кузьменко Олексій Якович. Народився 3 квітня 1960 року в с. Красне Роменського р-ну Сумської області. Закінчив 10 класів Басівської середньої школи. Строкову службу проходив в
Де волю шукати
Де волю шукати, Ніхто нам не скаже. Який шлях до неї, Ніхто не покаже. Хмельницький ту волю На шаблях шукав, А потім Калниш В Соловках
Тарасові шляхи
Сивий Ромен Сивий Ромен, я пишаюсь тобою. Скільки років ти стоїш над рікою! Хвилі Сули, мов буремні роки, Сивий Ромен, ми разом навіки. Сивий Ромен,
Безответный вопрос
Мамин рушник Я взяв у руки рушника, Що вишивала мама. На ньому пісня солов’я Й калина кучерява. На ньому вишите життя, Яке вона прожила, На
Ромашковое поле
На полях ромашки расцвели, Ветер буйный гуляет на воле. Тебе я подарю все радуги земли И белое ромашковое поле. И пусть цветут они, пускай ласкают
