Ніколи не жалкуй про своє вчора, Сьогодні буде краще ніж колись, А завтра знов відкриються простори, До них лишень уважно придивись. Ніколи не складай в
Позначка: минуле
«ОЙ ТРИ ШЛЯХИ ШИРОКІЇ…»
( простір в ліричних творах Т. Г. Шевченка періоду заслання) Тарас Шевченко – визнаний національний геній, виразник думок і почуттів народу. Національна значущість особистості митця
Думай українською
Думай українською Маєш думку, маєш мову – Не можеш сказати, Бо лише ж російською Учили міркувати. Щоб якомусь вислову Міг ти ради дати, То тобі
Осінній реквієм
Хвилини йшли, свіча згорала; І вітер дув. Вона згасала… На порозі сидить сивий дід, а на дорозі вітер куряву здіймає, він дивиться тій куряві услід
Мелодія серця
«Життя прожить – не поле перейти», – Гласить знайома українська мудрість. Потрібно у житті себе знайти, А старт дає усім крилата юність. На долю не
Заплакали дощем похмурі днини
Стомилось літо від своєї спеки, Набігла хмарка, капнуло дощем. Вже скоро осінь, щедра господарка, Накриє землю золотим плащем. *** Останні теплі дні дарує осінь: Багрянець
Закам’яніло серце
Закам’яніло серце, та й потому (А мало би давно вже скаменіть) Я подумки вертаюся додому На хвилечку, на крапельку, на мить. У ті часи, де
Путивльское детство
Путивльское детство Ах бабуля моя, бабулечка, Ты такою была молодой! Городская скользила улочка Сквозь рождественский наш покой. Никогда после так не радовал, Не ласкался фонарный
Небесний добродій
Зграя німих сновидінь Безтурботно проходять хвилини, Наче варта між зоряних брам. Щось відверте ніяк не поглине, Все жбурляє мій сон в тарарам. Що завівся, ще
Пам’ять
В небі сивіють хмари. День Перемоги настав. Як ти живеш, ветеране? Мабуть, всю ніч не спав? Сиве волосся на скронях, Думка в минуле летить. В
ЗАХВОРІЛА МОЯ УКРАЇНА
Захворіла моя Україна, Із Дніпра голубими очима, Із карпатських річок голосочком, Із гірського намиста разочком, Із косою, з морськими вітрами, І волоссям, що пахне степами…
ІСТОРІЯ САДИБИ НАВРОЦЬКИХ
(учнівські дослідження ЗОШ № 10) Точна дата побудови та облаштування маєтку Навроцьких невідома. Вірогідно, що це сталося десь у середині ХІХ століття. Маєток був розташований
