БЛАГАННЯ
Слава Україні
і героям слава!
Україна наша –
сильная держава.
Де ти не родився,
де не проживав,
Матір-Україну
ти не забував.
Не забув червону
ягоду калину,
Не забув вродливу
милую дівчину.
Та прийшла лихая
чорная година.
У саду сумує
дівчина-калина.
Ой, забрали милого
на війну солдатом.
І не буде скоро
вже у неї свята.
Молиться кохана,
дні і ночі плаче:
«Повернись скоріше,
милий мій юначе!»
Бо кому потрібні
дні оці буремні,
Бо кому потрібні
смерті ті даремні?
Ой, за що ж то гинуть
хлопці молодії,
А жінки чекають,
сповнені надії?
Повертайтесь, милі,
із війни живими,
Заживіть щасливо
з сім’ями своїми.
Матері сивіють,
матері чекають,
Дні і ночі темні
Сльози проливають.
Захистіть, благаєм ,
матерів стареньких.
Захисту чекають
діточки маленькі.
Тож вертайтесь швидше
із війни додому.
Дім лікує рани
і тамує втому.
ЧАС ЗУПИНИВСЯ
Час зупинився.
Це траурна мить.
Серце від горя
і смутку болить.
Прапор державний
низенько схилився.
Горе. Мовчання.
Народ зажурився.
Плаче і стогне
від болю земля,
В горі і крові
країна моя.
Десь під Донбасом
загинули діти,
Їм у журбі
несемо свіжі квіти.
Плаче Луганськ,
Маріуполь стражда.
Більшого горя
для людства нема.
Дітки маленькі
не в іграшки грають,
Бо їх матусі
в підвалах ховають.
«Гради» прокляті
життя не дають,
Мов павутина
в повітрі снують.
Хто повернувся,
тим честь і повага.
Прикладом стане нам
їхня відвага.
Хто не вернувся,
тим слава в віках,
Вічний вогонь
принесем їм в руках.
Їхні серця
не припинять горіти,
Їхнім продовженням
будуть вже діти.