Ти чув, коханий, як зітхає небо? Тепер із ним зітхаємо удвох, Мій дощ прозорий падає на тебе, А я лечу… бо кличе мене Бог… Лечу
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
|
Рифмовані рядки, вірші, поеми, оди, Пісні та приказки, пародії – усе знайдете тут. Від епіграм до епітафій, дойде І до романів у віршах. Талановитий люд Друкується в “Ромені”! |
Ти чув, коханий, як зітхає небо? Тепер із ним зітхаємо удвох, Мій дощ прозорий падає на тебе, А я лечу… бо кличе мене Бог… Лечу
Під неба помаранчевим крилом Собі таку «свободу» відстояли… Чи то добро вже обернулось злом? Чи то всі ми зробили, а не знали?.. Не знали, що
Пшениці стиглої колосся, Барвінку зоряний розмай, Моя прекрасна Україно – Благословенний Богом край! Ти крізь страждання і недолю Пройшла тяжкий, тернистий шлях, Тепер тримаєш міцно
«ДЕМОКРАТІЯ» I Крізь плач і стогін Україна До волі лебедем летіла, Знов воскресала на руїнах, Надії зіркою світила. В квітках барвінку розквітала, Пісні співала калинові,
Траєкторія та переміщення. Пішла Маня в ліс гуляти Ще й грибів там назбирати, Обійшла всю територію – Проклала траєкторію. А якщо, по карті взяти Та
Плачь, любимый плачь! Сегодня я уйду, А ты, не скрой свою слезу Поплач, и успокойся. И слез своих не бойся. Ведь слезы – это Я!
Цель любимая Ты цель моя уже пол-года, Уже пол-года я люблю. Пол-года я уже страдаю, С ума схожу и так живу. Но ты меня не
Ошибка Ты знаешь… Сделал ты ошибку. Зачем ушел тогда, скажи? Зачем оставил все надежды? Разбил ты все мои мечты Ты не такой уже как прежде.
Як ховала чоловіка, Серце розривалось. Не було б такому віку, Та лихо спіткалось. Дуже плакала, тужила, А як ніч настала – Слізно господа просила: «Забери,
Пам’ять Сумують кинуті могили, Ростуть з досади бур’яни, Дивитися не має сили. Які є дочки і сини. А чом же там, же перші діти. Ще
Кінець Свята земля спотворена людьми. Як наслідок – глобальне потепління. Розтане лід одвічної зими, Позбавивши надію на спасіння. На сушу хлине з берегів вода, Повибухають
Кучеряві каштани Заворожують цвітом. Чародійні тюльпани Величають привітом. Ллють дніпровськії схили Запах рути і м’яти. Боже дай мені сили, Рідний Київ обняти. Наспів лаври й