Катерина Каплун

Катерина Каплун

«ДЕМОКРАТІЯ»
I
Крізь плач і стогін Україна
До волі лебедем летіла,
Знов воскресала на руїнах,
Надії зіркою світила.

В квітках барвінку розквітала,
Пісні співала калинові,
Була розбита, й оживала
В потоках вражеської крові.

Її роздерли на шматочки,
Спочатку Польща і Росія,
Пізніше власнії геть`мани,
Щоб не здійснить про щастя мрії.

Тепер блакитне синє небо
Із сонцем битись спромоглось,
Але повстала Україна,
І слово люду роздалось.

Козацьких прадідів нащадки,
Майдану вірнії сини,
Свободу вийшли відстояти
Під гаслом мирної війни.

Знов схаменулась Україна,
Знов крила вгору підняла,
З осіннім сонячним запалом
Вона блакить перемогла.

І демократії ідеї
В піснях до сонця понеслись,
Щоб захищати Україну,
Щоб дух свободи не спинивсь!

II
Але скажіть же, люди добрі,
Де те, за що ви так стояли?
Невже життя вже стало кращим?
Лише панів ми поміняли.

Вони там лаври здобувають,
Крісла міняють та портфелі,
І лиш одне для нас співають –
Брехливі, хоч й солодкі, трелі:

І демократія відкрилась,
І жити краще стало люду,,,
Але ж погляньте, прозорливі,
Яке життя у нас повсюди!

Самі ми волю здобували,
Майдан самі пікетували,
Але не знаємо й не знали,
Навіщо ж крила нам ламали…

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *