Під неба помаранчевим крилом
Собі таку «свободу» відстояли…
Чи то добро вже обернулось злом?
Чи то всі ми зробили, а не знали?..
Не знали, що в кайдани закують,
Що на смітник всі викинуть надії,
Що волю ту неволею зітруть,
Що не одні у нас із ними мрії.
У Раді не стихають балачки
Як комунізму залишків позбутись,
Як українську правду відстоять,
Як у часи козацькі повернутись,
Як вшанувати той Голодомор,
Що ми і так ніколи не забудем.
Розмову вести, а «не разговор».
Вживайте тільки українське, люди!
Чому минуле вам покою не дає?
Чому сьогоднішнє вам серце не картає?
Чому не бачите, як смуток душу п’є
І в бідності народ ваш помирає?
Розплющіть очі, дбайте про «тепер»
Та не ховайтесь в кріслі депутата,
Щоб дух надії в котре не помер,
Коли на вибори прийдемо обирати.