Олексій Михайлович Бондаренко народився 17 травня 1951 року в с. Дмитрівка, Буринського району, Сумської області. Навчання в школі , потім служба в армії . В
Категорія: Автори
 |
Письменники та журналісти, вчені й аматори, поети і прозаїки, художники та гумористи – всі, хто вміє тримати перо. А таких на славній Роменській землі немало. |
ПЕРЕМИР’Я
ГОДІ ВЖЕ ВІЙНІ Вкраїнонько! Мій краю рідний, милий, На цілий світ один такий єдиний. Є в нас моря, високі гори й ріки. Вони у серці
ДОРОГА ДОДОМУ
ДОДОМУ ХОЧУ Снаряди рвуться – степ ввесь дибом. Заслало небо чорним димом. Вогонь пекельний скрізь палає, З домівок страх всіх виганяє. І їдуть люди геть
Проблиск світла
Ніжність Прокрадається ніжність, мов магма гаряча, Через тонни каміння зруйнованих мрій. Проростає між тріщин бажанням незрячим Недоладно згуртований стомлений стрій. Що ходив брати міцно поставлені
Ми вже ніхто
Ми вже ніхто Автобус розкидав по різних сидіннях, Чомусь роз’єднав – ми ніхто, ми – чужі. Вже зникли набридливі й щирі видіння І тягне морозом
ПІЗНЯ ОСІНЬ 2013
Жили ми добре, може, і не зовсім, Чи в злагоді, а інколи – і ні? На це відповіла нам пізня осінь, Як потонув Майдан наш
ЩО ЦІННЕ Я ПРИДБАЛА ЗА ЖИТТЯ?
ПОЧЕМУ? И почему же мне так больно на душе, А на глазах непрошенные слезы? То ль это нервы так слабы мои уже Иль неблагоприятные прогнозы?..
У МЕНЯ ЕСТЬ ВНУЧКИ
Посвящаю своим внучкам: Екатерине – ко дню 17-летия, Евгении – ко дню 25-летия Внучки любимые есть у меня: У дочери – русая, у сына –
МАТЕРИНСКОЕ СЧАСТЬЕ
МАТЕРИНСКАЯ БОЛЬ И как мне жить теперь с такою ношей, На что надеяться и что мне ожидать? Не стану ль я, воистину, похожей На испытания
КОГДА К ТЕБЕ ПРИДЕТ БЕДА
ВСТРЕЧА (Приезд в гости к сыну Саше в С.- Петербург) Ждала я с нетерпеньем долго встречи с вами, Родные деточки, любимые мои! Уверена, что встретите
ПАМ’ЯТІ МАМИ
ВОСПОМИНАНИЕ Февральский день. Мы – в поезде из Петербурга. Притихла у окошка я. Мелькают рощицы, берёзы, ели, А мне в них видится вуктыльская земля: Тайга,
РІДНА ХАТА
РІДНА ХАТА Рідна хато, колиско моя, У думках знов до тебе я лину, Бо яснить мені сонцем здаля Необірваний кущик калини. Під віконечком – дві