Усіляке співала – балади, романси та арії, плюскотілася в оплесках, славу – з долоні спивай!.. Та недавно її запросили люб’язно в акваріум, попрохали довірчо: ось
Категорія: Автори
 |
Письменники та журналісти, вчені й аматори, поети і прозаїки, художники та гумористи – всі, хто вміє тримати перо. А таких на славній Роменській землі немало. |
Ти маєш все, коли є батько й мати
Ти маєш все, коли є батько й мати. І ти герой, і рицар, на коні. Та дякувати, знаю, забуваєш Ти часто їм, як чую: ”
Горжусь тобой, сынок
– Сынок, – спросила мать его однажды. Пройдут года и взрослым станешь ты. Найдёшь жену себе красивую, полюбишь. А мать забудешь, Господи, прости. А там,
На фоні сіяння всевидящих стразів
Так темно довкола… Нахнюплено й зимно, Без тебе лиш морок зневажливо жде. Йому не розкажеш, що діється вдень, Як хоче душа обійнятись нестримно. І просто
Не в цьому житті…
Не в цьому житті заспівають птахи, Про щиру любов і поєднані душі. А в цьому житті, наш згорілий архів, Зникатиме мовчки в самотності гущі. Не
Не в цьому житті…
Не в цьому житті заспівають птахи, Про щиру любов і поєднані душі. А в цьому житті, наш згорілий архів, Зникатиме мовчки в самотності гущі. Не
Надышаться тобой невозможно
Надышаться тобой невозможно, Ты же ангел небесный, Я же пленник Земной. Ты приходишь во снах осторожно, Тихо сложишься песней, Я пойду за тобой. И неважно
Покидаю твоє поле зору
Покидаю твоє поле зору, Назавжди розірву ланцюги. Не чекай, я вже вийшов із гри І прямую в світи неозорі. Мов комета, заручник польоту, Камікадзе в
Перший сніг
Снігоспів a cappella, дзвінок незнайомця вночі, тож мелодія часу стікає в долину безсоння і зринає – торік присягався один з копачів, що по першому снігу
Плаче моя Бетельгейзе
Гине зоря в піднебессі, віддавши тепло, Плаче моя Бетельгейзе, і важко, і прикро. Вже не зігріє тебе, свій утратила лоск, Скоро помре бідолашна, хтось сяяння
Дерево Правди
Я дерево Правди, гіллясте, живуче, стою я на вітрі, квітую на кручі. Ні ворог, ні ворон, лихий і проклятий, співучого віття не зміг обкарнати. Я
Чого волати, як немає слів
Терпіння капля випита до дна, Лягла в душі, мов камінь, непорушно. О, дайте, дайте, ще вина, Щоб воювати, чи кричати: ” Як бездушно!” Чого волати,