Коли гулятимеш околицями міста, що зветься наче квітка та – Ромен. По стежці звивистій, укритій жовтим листям, зайди у парк, відомий із давен. На місці
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
![]() |
Письменники та журналісти, вчені й аматори, поети і прозаїки, художники та гумористи – всі, хто вміє тримати перо. А таких на славній Роменській землі немало. |
Коли гулятимеш околицями міста, що зветься наче квітка та – Ромен. По стежці звивистій, укритій жовтим листям, зайди у парк, відомий із давен. На місці
Підходить хлопчик до ікони (Йому чотири, а чи п’ять років). Не знає церкви він канони, Поговорить з іконою схотів. Маленькі ручки склав на грудях, А
Доню моя ніжна, вірна моя, сильна, Ти воюєш поруч на фронтах тяжких, Доню моя щира, самостійна, вільна, Духом ти і серцем в мене не з
Ти знаєш, мамо, як болить душа, І сльози ллють з очей безперестанку. Коло усе не варте і гроша, А люди гинуть з вечора й до
Місяць, що стер наші сни… Тиша, яка не для нас… Ми дочекались весни В цей розтривожений час. Місяць, який поміж днів Висмоктав спокій до дна.
“Культурная російськая еліта”, Ах, як же вам закрили всім роти. Ви пишете про зиму та про літо, А правду не говорите, скоти. Ви сидите так
Село моє обвітрене війною. Обпалене снарядами орків. Запечене стражденною сльозою. Залишиться у пам’яті віків. Село моє не стало на коліна. Життя своє за нього віддали
Воєнні бувальщини Відомо всім, що у Природи нема поганої погоди!? Але над ними завжди БОГ, який підтримує народ, хто бореться проти рашистів – нових тепер
Кому війна, а кому – мати родна? Примовка ще з І-ї Світової війни. З’явивсь у нас прошарок: «Обдирали!?» Хто ціни на усе попіднімали?: На молоко,
Як ніби сокіл він літає, орків колони уражає! Байрактар! Байрактар! Байрактар! Де ворог – завжди сокіл знає, як його бачить, – той тікає! Байрактар! Байрактар!
У ці важкі дні війні – боротьби України з агресором і терористом РФ – на л ю д е й обвалюються великі потоки різної інформації.
Реве Дніпро і діти плачуть, Будинки рушаться, дими… Невже Господь цього не бачить? Де ж білий ангел із крильми? Підвали сірі, відчай, болі, В кутку