(Романс) Гори, гори, зоре моя У вирію немає краю, У вічності є таїна, Серця коханих заполоняє, Лише любов і доброта. Лише закоханим за крок, Дістати
Категорія: Автори
 |
Письменники та журналісти, вчені й аматори, поети і прозаїки, художники та гумористи – всі, хто вміє тримати перо. А таких на славній Роменській землі немало. |
НЕ СУДЬБА
Ти позови когда ненастье, Когда любовь, печаль и грусть, Ти подари мгновенье счастья, И я вернусь, и я вернусь. Пусть говорят, что мы не пара,
НЕ ХОВАЙ СВОЇ ОЧІ
Не питай, не питай ти даремно, Чи кохаю тебе, чи люблю? Не кажи слів колючих так ревно, Краще пісню, кохана, послухай мою. Почекай, почекай хоч
ОЙ ВСТАНУ Я РАНО
Ой встану я рано, Та вийду у поле, Та тебе спитаю, Доле моя, Доле. Чом ти не весела? Чому зажурилась? Наче стара мати, На тин
ПРИВІТ ПОСИЛАЮ
ХТО МИ Є? Ми українці? Хто ми є? У кожного ім`я своє. Ми українці не по крові! Ми українці по любові До Української землі. То
Чи були ви в Ромні
Чи були ви в Ромні, коли зорі У Сулу, мов намисто, летять. Коли ранки рожево-прозорі Відкривати очей не хотять?.. Чи були у Ромні, коли сонно
Люди скажуть, як зав’яжуть
Хто таке сказав, не знаю: (Кожний свою думку має) Не бери з Засулля жінку, а козу у Овлашах. По спині – мурашки. Жах! Це комусь
Тихо несе свої води Сула
Тихо несе свої води Сула Ген, ген від Ромену до самого Псла. Схилилися верби, дрімають човни. Журавлі відлітають, курличуть вони. З кручі високої – дзвони,
Повстаньмо разом з батьком Калнишем!
Там, де у Пустовійтівці, в Посуллі, Історією повниться душа. Стоїть над шляхом у тяжкій задумі Велична постать батька Калниша. Де над Сулою стеляться тумани, Де
Величний Ромен
Через віки і гомін рубежів Він вистояв, стерпів облогу. І ось в сучасному столітті на межі Він прокладає шлях, свою свободу ********* Це місто вже
Тобі, Роменщино…
Моя Роменщино! Ти так мене чаруєш! Ти бачила всі радощі, весь світ, Всі скрути переносила та горе, Тобі вже більше аніж 1000 літ. Ти краща
На Маковея…
Красит небо вечер В тёплые тона, Вновь меня ласкает Лета тишина. Стелятся туманы Над рекой Сулой, Как не восхищаться Этой красотой. Я бы стал пылинкой,