Ногин Роман. Неудачное признание в любви.

Пам’ять вічна

У згустку розуму людини
Створили пам’ять ковалі.
Вона в роботі щохвилини,
Шукає правду на землі.

Добро і зло розсортирує,
Складе на чашу терезів.
Завжди в роботі і міркує,
Хто як життя своє провів.

Іде вона в безмежні далі,
Сягає часто у віки.
Її зерно міцніше сталі,
Що проростає залюбки.

Міста руйнують і держави,
Нищать у злобі пам’ятки.
Та те, що має статус слави,
Не забувається віки.

Жили вожді і королі,
Були тирани і святі.
Їх пам’ятають на землі,
Бо вони люди не прості.

Ніколи пам’ять не розвіять,
Хоч спроби , жаль, такі ще є.
Зневіру в душах не посіять,
До всіх речей, що Бог дає.

Даремні прагнення синів
Сплюндрувати предків пам’ять.
Не можна тих забути днів,
Що довгий час минуле славлять.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *