Сільський Отелло

Божий Постулат

Батьки навчали нас ще з давнини:
Постукай. І тобі відчинять двері.
Можливо що прийшов і не туди,
Але завжди запросять до вечері.

І я, керуючись письмом святим,
Хоча мене і не чекають всюди,
Все ж переліз сусіда гарний тин,
Бо знав, що той пішов в село, у люди.

У двері грюкав. Пес штанину рвав.
Але настирний був я і упертий.
Мені Господь в молитвах наказав,
Щоб у думках своїх я був відвертий.

Зустрів сусідку. Хапнув за боки.
Рум’яні щоки дряпала щетина.
Хотів із нею ще й пройти куди,
Але злетів незграбно аж до тину.

У Божих Постулатах не все так,
І мій сусід, хай йому здоровиться,
Набив на голові моїй шишак,
Бо у незручний час він зміг з’явиться.

16.01.2020

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *