Цей захід сонця схожий на печаль, яку несу в собі отак роками між тим, що відкривається очам: і правдою живою, і плітками. По небу щедро
Позначка: Війна
В душі моїй вирують почуття
В душі моїй вирують почуття, лягають з часом в лірики рядочки. Поезія – це все моє життя те, за яке не буде каяття, а збірки
Беру тепло, сльоту і сум дощів
В осінні дні закутуюсь, як в шалю, Беру тепло, сльоту і сум дощів. Немає ані смутку, ані жалю, Бо кожен день мене собою грів. Іду
Опало листя
Опало листя. Наче в теплій ковдрі, І сквери, й парк у древньому Ромні, Стоять в багрянці й схлипують немовби, Бо догоряють осені вогні. Як острівці,
А як…
Як про любов писати, як, скажіть?! Коли синів на фронті убивають. Коли ночами матері не сплять. Дзвінка від сина, що живий, чекають. А як про
Оповита кров’ю воля…
Вклоняюсь доземно померлим солдатам, Що нас захищаючи рвалися в бій. Вклоняюсь доземно всім хлопцям, дівчатам, Що втратили безліч нездійснених мрій. Стаю на коліна я перед
Мрійлива осінь забере тумани
Мрійлива осінь забере тумани, Розстеле килим, вишитий дощем, Осіннє листя кине під ногами, На серці зрання буде тільки щем. Прозорість неба більше не побачиш, Бо
Смерть буває красивою навіть
Смерть буває красивою навіть – подивися на осінь, і ти побачиш: в останній октаві лист упав до безхмарності. І дзвенять візерунчасті крони, в супокої та
Козаччина і “гусарія” – частина сумської історії
Не зважаючи на доволі значний час, що минув після здобуття Україною незалежності, рецидиви імперського осмислення нашої історії на реґіональному рівні проявляються з дивовижною впертістю та
Хвилина мовчання…
Хвилина мовчання…Як дьоготь, розлита… Ковтаємо сльози, бо серце щемить. Розходиться горе чумою по світу, Та, певне, не всім чуже горе болить… Хвилина мовчання… Гірка і
Страшна війна
Війна страшна лягає всім на груди. Вона несе і рани, і смерті. Страждають в горі всі вкраїнські люди. Хай бережуть їх ангели святі. Боронять рідний
Сіль землі. Лука Ляшенко.
Інколи, за привитим комплексом меншовартості, ми, українці, недооцінюємо себе і свою націю. Так довго нас відривали від роду, землі, своєї ба́тьківщини, аби викорінити тисячоліттями зрощене