Багатьох людей турбує той факт, чому спершу наша залізниця в документах значилася під назвою -Ландварово – Роменська, а потім – Лібаво– Роменська. Справа у тому,
Позначка: Війна
Так боляче…
Так боляче ніколи не було, І вже не буде! Господи, благаю, Дай мудрості, і сили, і тепла, Чого давно я вже не відчуваю! Так боляче
Ну що, пілоте, горезвісний?
Ну, щ о, пілоте, за грошелі пустив ракети на оселі, на школи, дитсадки й лікарні, будинки жилові й кав’ярні, на діток, на жінок – цивільних,
Роздмухує вітер отруєних війн катаклізми
Роздмухує вітер отруєних війн катаклізми І попіл ретельно скальпує заплесканий ґрунт. Де градус тривоги постійно по стовпчику лізе, Формуючи згусток зневіри, свою власну гру. Німе
Лелекам вголос не накажеш не летіти…
Летять додому, повертаються здалека, Краями рідними над клекотом вогнів, Прадавні вісники весни й тепла – лелеки, Торують просторінь дорогами до гнізд. Лелекам вголос не накажеш
Ідуть українці…
Ідуть українці дорогами світу. В очах скільки болю, і горя, і сліз. Не можуть змиритися, Боже, з війною. Все важче дається тягнути цей віз. Ідуть
Я жити хочу в Україні
Я жити хочу в Україні, Це рід мій, доля і сімʼя, Іти по стоптаній стежині, Радіючи погожій днині І вічній пісні соловʼя, І сонцю, й
Не з добрих новин…
Не з добрих новин починається ранок. Зі сліз і плачу, із ран тяжких і болю. О, Боже святий, збережи Україну! Дай нашій красуні і щастя
Минувщину забуту повертаю
Я знов з тобою , древній град, Землею рідною милуюся святою! Неначе у квітучий Райський Сад Вознеслася душа Покровською горою! До твого серця, де Успені
Ластівка (веснянка)
Сьогодні день ластівки – символу весни. Прилетіла рання ластівка – Вродить нива, буде ласівка. Прилетіла благовісниця – Все хороше, кажуть, здійсниться. Ластівко, ластівко, Візьми ластовинки,
Чи був-таки Т.Г.Шевченко у Хмелові?
Міністерство культури та інформполітики України пропонує використовувати в дні відзначення 210-річчя Т.Г.ШЕВЧЕНКА єдину айдентику. ЧИ БУВ-ТАКИ Т.Г.ШЕВЧЕНКО у ХМЕЛОВІ? “Хто б поета хтів збагнути, мусить
Я вкотре бачив сни
Я вкотре бачив сни – далекі й невагомі, Фрактальні кадри, скопійовані колись. Радів дощу, який потрапив знов за комір, А погляд впертий біг щосили догори.