Мамі Закрию на замки всі двері І вимкну світло. Просто помовчу. Не поклонятимусь Венері І до знайомих не піду. Залишу в спокої серденько, Від зла
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Мамі Закрию на замки всі двері І вимкну світло. Просто помовчу. Не поклонятимусь Венері І до знайомих не піду. Залишу в спокої серденько, Від зла
Скачать книгу: e_PUB, BF-2 Научно-фантастическая повесть Экипаж Ковчега. Жанр – пост-апокалипсис, альтернативная история. Автор – Турченко Вячеслав Михайлович, 2012, ©. Первая онлайн публикация. Сайт произведения
До сторіччя вітчизняної авіації Історія поруч із нами. Вона так близько, що можна торкнутися до неї руками. Адже кожна подія за мить стає історією. Сто
Мадонна Смотрю на тебя, Мадонна – Венера, Вирсавия, Маха…. О! Дал я, в натуре, маху. Палача мне! Секиру! Плаху! Окровавленную рубаху Кто-то выкупит с молотка.
(Романс) Гори, гори, зоре моя У вирію немає краю, У вічності є таїна, Серця коханих заполоняє, Лише любов і доброта. Лише закоханим за крок, Дістати
Не питай, не питай ти даремно, Чи кохаю тебе, чи люблю? Не кажи слів колючих так ревно, Краще пісню, кохана, послухай мою. Почекай, почекай хоч
50-річчю спільного життя присвячую. Був теплий, світлий, сонячний, погожий день. Було це в Харкові, піввіку тому. Кохана, пам’ятаєш, ми з тобою йдем До ЗАГСУ —
Ходив Гриць до молодиць. А як додому повертатись, Шукав причину оправдатись Перед дружиною Кулиною, Вдома яка з дитиною: То працювали довго в полі, То затримавсь
Я дякую тобі. Вже й п’ятдесят у вирій полетіли, Як разом ми ідемо по житті, Дітей родили і удвох зростили, Роки пройшли, і ми уже
Стриж Светлане Петровне У этой женщины глаза…, ну цвета моря! Да кто ж вам скажет что! О вкусах ведь не спорят. У этой женщины душа
Рано ми вмієм любити, Пізно – любов шанувати. М. Луків Різні долі бувають, а дісталась нещасна: в юнака закохалась щиро дівчина красна. Закохалася ніжно, так
О том, что были мы когда-то вместе, Напомнит фотография на старом месте: Глаза счастливые огнём искрятся, И нам с тобой не хочется прощаться. Ты смотришь