Стоять солдати у сосновій тиші… До них дорога пам’яті лягла. Вона сьогодні всім нам нагадала День Перемоги. А яка його ціна? Роки минають, час невпинно
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Стоять солдати у сосновій тиші… До них дорога пам’яті лягла. Вона сьогодні всім нам нагадала День Перемоги. А яка його ціна? Роки минають, час невпинно
А я сьогодні їду у село, Мене чекає там моя сивенька мати, Вона на шлях втомилась виглядати, Її життя вже майже відцвіло. Я поспішаю, щоб
Мотроні Марківні Дегтярь Мамо, вам таємницю повідаю, Щоб не соромно в очі дивитися. Клич сумління постійно наслідує, Бачить Бог, я боюсь запізнитися. Ви для мене
Землякам Я вдячний вам, мої Немудруї, За перший крок і перший промінь сонця, За посох ваш на всі шляхи мої І погляд матері з усвітнього
Вростає в землю дідова хатина … Вростає в землю дідова хатина … Садок старезний ще плоди дає, Червоноросяна під вікнами калина Щорік ріднішою й милішою
Весна В яблуневім цвіту Зустрічає нас сад, І червоні тюльпани Вінчають весну. Як з тобою, кохана, Повернути назад Юні роки свої Нашу осінь рясну? Наші
Війна, палають села і міста, Свистять снаряди,рвуться міни, Нещасні матері не сплять, Благають в бога переміни. Щоб хоч як діток вберегти Від голоду і злої
Таланты В Украине возросли Лучшие таланты. Праздник в душу принесли Песни, музыканты. Удивляют силачи, Волевые акробаты; Торжествуют трюкачи Мастерством своим крылатым. Всех искусством восхищают –
Уже я не умею… Уже я не умею равнодушно жить И не научился скорость превышать. Хочу подаренною жизнью дорожить; Люблю свободно мыслить и дышать. Мне
Безмолвна ночь, безмолвен день. Осколки жизни. Сжалась тень. Вдруг пауза – и все застыло. Мораль разбила злая лень. Ветром уносит все вокруг… Но не печалься
Заглиблюючись у сиву давнину нашого краю, вивчаючи устрій та побут тих людей, хто мешкав тут, аж ніяк не обминути і не помітити моментів правосуддя нашими
(до 70-річчя з дня загибелі) Учням та випускникам школи № 2, які не повернулися з війни, присвячується Листування з нині вже покійним полтавським письменником П.П.Ротачем