Зачем любить? Зачем страдать? Слезами душу мне терзать? Скажи «прощай» – и я уйду. Скажи «прости» – и я прощу. Скажи «вернись» – и я
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Зачем любить? Зачем страдать? Слезами душу мне терзать? Скажи «прощай» – и я уйду. Скажи «прости» – и я прощу. Скажи «вернись» – и я
Чоловікам Шануйте жінку – і не тільки в свято, Цілунком доторкніться до руки. Слова ласкаві говорити варто, Сльоза щоб не котилась зі щоки. Шануйте жінку,
Разом з Україною Як нас серпень огорнув Медовою піною, Народився мій онук Разом з Україною. Незалежній ми в той день Десять літ відзначили, Коли внука
На полях ромашки расцвели, Ветер буйный гуляет на воле. Тебе я подарю все радуги земли И белое ромашковое поле. И пусть цветут они, пускай ласкают
Скачать книгу: e_PUB, BF-2 Научно-фантастическая повесть Экипаж Ковчега. Жанр – пост-апокалипсис, альтернативная история. Автор – Турченко Вячеслав Михайлович, 2012, ©. Первая онлайн публикация. Сайт произведения
Жартами, веселими піснями, байками, музиками роменці відсвяткували День ПАМ`ЯТНИКА МАРНИХ СПОДІВАНЬ (ДУЛІ) 1 квітня 2010 р. В цей день виповнилося 10 років з дня проведення у
По снегу следы уходили от дома. Они уносили с собою любовь. Простите, мадам, мы едва лишь знакомы, Но вы разбудили дремавшую кровь. Мадам, я не
И ЗАДАЧА УЖЕ НЕ ЗАДАЧА Старшему мичману Попову Валерию Степановичу Я смотрю из окна на дорогу пустую. Я жизнь вопрошаю свою холостую, Прошло ли всё
Навесні до міста Трускавець в пошуках чистого, вологого повітря, цілющої, прозорої води, тихого та затишного місця з зеленою, різноманітною, цікавою природою. Де в побуті одвічно
Я ТЕБЕ ЗУСТРІНУ Терлий вечір прийшов, тихо ліг на дорогу, І зірки хороводи ведуть наяву. Я зустріну тебе коло свого порогу, Запрошу тебе в дім,
Мадонна Смотрю на тебя, Мадонна – Венера, Вирсавия, Маха…. О! Дал я, в натуре, маху. Палача мне! Секиру! Плаху! Окровавленную рубаху Кто-то выкупит с молотка.
За життям своїм згорьованим я плачу, За роками, що пройшли і не вернуться. Побажайте мені, люди, ви удачу, Щоб зуміла не зламаться, не зігнуться. Треба