МІЙ РОМЕН Хто був в Ромні хоч раз весною, Коли були каштани у цвіту, Погодиться усяк зі мною, Що землю бачив у цю мить святу.
Позначка: українка – найкраща жінка
Присвячую Ромену
Місто – ромен-цвіт над річкою вгорі. З засульської дороги видніється мені. Будиночки в садках, неначе ліхтарі, Розкинулись картиною, немов на полотні. Ще із давніх-давен збирав
Старий Ромен
Старий Ромен, зажурений Тарас… Сула тече в Дніпровії обійми. Моя Роменщино! Мій любий серцю край! Хмільних каштанів цвіте білопінний! Кругом поля, Роменщино, твої, Зрання де
Ода Ромену
Древнє місто Ромен… Славне місто моє, сивочоле, Ти радієш цвітінню садів І червоним калиновим ґронам. Тут величнії церкви стоять, Сяють сяйвом святим в піднебессі. Над
Диво
Сьогодні бачила велике диво, Як купол храму золотий вгорі пливе. У небесах повис над нашим містом І ніби за собою нас усіх він зве. Туди,
Городу на Суле
Во свидетели призываю небо и землю И источники вод Писание Я приехала на вокзал в этот город впервые, Город бабушкиных рассказов и легенд, И учуяла
