Я, наверно, всю жизнь к тебе, милый мой, шла, На терновом пути ноги в кровь разбивала… Для тебя одного я любовь берегла, Мне тепла твоего
Позначка: українка – найкраща жінка
Глухий кут
Ти занесена в серце, мов вірус троянський, Не позбутись так легко, хоч що не роби. Потерпає душа від безглуздя розв’язки У катівнях постійних знервованих битв.
Команді майстринь присвячую…
” Рученьки терпнуть, злипаються віченьки…” Наша команда не спить. Вправно плетуть вони черевиченьки. Ниє в них спина й болить. Хтось там вправніший – снує швидше
Качели
То вверх, то вниз несут меня качели. Кружится в памяти из детства карусель… Что многое с тобою не успели, Мы наверстать ещё пытаемся теперь. Своё
Наш народ
Дівчата в Україні файні, А хлопці браві козаки. Такі красиві та охайні У всіх роботах мастаки. Прекрасні, ніжні та чудові. Господарі на всі роки. І
Не такая…
Не такая, как все, не такая… Не похожа на всех – ты другая. Совершенна во всём, идеальна И в своём амплуа – гениальна. На подружек
Я так люблю…
Я так люблю вечірні, ясні зорі На покривалі Божого тепла. І стогін гілочок в саду коли колише Їх вітер біля сонного Дніпра. Я так люблю
Час від часу з тобою не разом
Час від часу з тобою не разом, Наше кохання – це сльози та рани. Вмить забуваємо всі образи, Я знову тобі дарую тюльпани. Про тебе
Останься…
Останься в памяти моей Мужчиной до конца, Хоть ты и не назвал своей И не надел кольца… . Останься в памяти тех дней, Когда любовь
Шемчук Любов Григорівна
Про себе За віршами стоїть душа, Ота, що з ночі не зігріта, Що викупалась у сльозах І восени чекає літа. ШЕМЧУК Любов Григорівна народилася на
Мой юбилей
Соберу всех друзей я на свой юбилей, Хоть играет судьба со мной в прятки… Годы мчатся вперед всё быстрей и быстрей, Ну, а я вам
Божий Постулат
Батьки навчали нас ще з давнини: Постукай. І тобі відчинять двері. Можливо що прийшов і не туди, Але завжди запросять до вечері. І я, керуючись