Коли в житах шумить спекотне літо І, за повір’ям, папороть цвіте, Коли навкруг духмяно пахне липа, Купальська ніч до нас у гості йде. Свій тихий
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Коли в житах шумить спекотне літо І, за повір’ям, папороть цвіте, Коли навкруг духмяно пахне липа, Купальська ніч до нас у гості йде. Свій тихий
Женский праздник За наших всех прекрасных дам Бокалы дружно поднимаем! Привет друзьям я передам – Давайте счастья пожелаем: Любить всегда и быть любимой, Весёлой, вежливой
Я розтану в твоїх очах Ароматом п’янкого кохання, Мою душу полишить страх, І оселяться в ній бажання. Буду руки твої цілувати, Буду ніжно плекати надії.
Про іноземні мови (байка) Одного разу миша-мама Своїх дітей із нірки вивела на світ. Сяяло сонце, пташка щебетала, Та раптом із-за рогу вийшов кіт. Сімейка
Счастливая твоя улыбка. Твои глаза, фигура – скрипка. Твой запах – страстно ядовитый. Твой взгляд. И я внутри разбитый. Твой голос ночью стал мне сниться.
Что стоит жизнь? Одно мгновенье. Страданье, ненависть, глумление. Мы набираемся терпенья, Чтоб выбросить из головы Все крики, страхи, ужасы. Сжимая руки, не бояться – До
Осінній роман Листки останні майорять. Стрічає гай мене повчанням. Красуне осене моя, Я так люблю тебе печально. Не плач, не гасни, не журись, Що вітер
Висота душі Відведений нам вік ми ділим на літа, Йдемо по них, як по щаблях драбини, Щоденні помисли, постійна суєта Не всім шляхи встеляють до
Перехрестя Пересіклися радощі й жалі Із тих хвилин, коли зустрілись вперше. Не знала я, що долі є і злі Й знущаються з людини так уперто.
Я ВСЕГДА БЫЛ ТАКОЙ Леонову Вячеславу Николаевичу Развязали мне руки и дали мне хлыст, Чтобы я отхлестал, отхлестался. Я всегда ненавидел чужие углы, Потому-то нигде
ЯК ПАХНУТЬ НЕСКОШЕНІ ТРАВИ Як пахнуть нескошені трави! Ти рано мене розбуди, Поки ще дрімають заграви Й не спиті із квітів меди. Пройду босоніж я
Налитий дощами у полі, Мов сонця ясний промінець, Він проситься вже до стодоли – Колосся барвистий вінець. На зорі ясні надивившись, Побачивши чудо-дива, Стоїть він