Романтика любви «…Прекрасней ночи, светлее дня Ты, словно ветер, любовь моя.» (П. Акимов) Я хотел бы прикоснуться К твоим темным волосам, К бедрам, талии, ресничкам,
Позначка: поезія
ВІДХІД ЗИМИ
Ридала-плакала зима, Сльозами гірко умивалась, Бо ніжної краси нема. Уже самотньою зосталась. Ридала-плакала зима, Текли з очей струмками сльози, І дивувалася сама: За що покинули
ЗЛИВА ВІРШІВ
ТЕРПКИЙ НЕКТАР Люблю тепло я бабиного літа, Його терпкий нектар із чаші п’ю. Дощами вмита, сонечком зігріта, Я проводжаю молодість свою. Десь журавлі вже покидають
Вечная тайна
Сколько песен о женщинах спето, Сколько пьес и романов- не счесть! Мы читаем, как гибнет Джульетта, Защищая Ромео и честь. Всем невзгодам сердца их подвластны,
Берези за вікном
Прожиті дні оцінюю не раз, Гортаю їх, як незабутню повість. Й до щему серце стиснеться щораз За згаяні роки. Й живуча совість Докором вдарить, боляче
С. ГАЛЯБАРДІ ЗА ПІСНЮ «В РАЙСЬКІМ САДУ»
Я відключаюсь від усього на хвилину, І ніби я на крилах в небесах. Коли я слухаю ту пісню «Яворину», Я птах, я вільний сизокрилий птах.
ОСІННІЙ ЕТЮД
Мене все кличе й кличе ліс осінній, Де в золоті берези, зелені ялини, Де павучок так швидко і сумлінно Плете мереживо із павутиння. Де лист
Передвесняне
14 лютого Сьогодні день – любові свято. Воно до неба дістає. Бо хто ж кохання не освятить, Коли у нього серце є. Нехай любові зірка
ЗАПАСНОЙ АЭРОДРОМ
ЗАПАСНОЙ АЭРОДРОМ А запасной аэродром, в натуре, Это, когда не принимает основной. Не все краснеют от стыда, и ловят кайф от «дури»*. И не считают
ВОТ В ЭТОМ, ПРАВО, СУТЬ МОЯ
ВОТ В ЭТОМ, ПРАВО, СУТЬ МОЯ Ревную к прошлому себя. Зачем? Когда читала при свече. Когда мечтала, глядя в небо. Когда делила пополам краюху хлеба.
НЕХАЙ НЕ ПЛАЧУТЬ ВЖЕ СОЛОВ’Ї
ЄРЕСЬ Один друзяка, Василем зовуть його, Ми різних поглядів з ним, різної статури, Завжди при зустрічі пита мене, чого Байдужа я до нашої культури. Не
Поетика
Поетика Як байдужа влада до людей, То тремтить і знищує поетів. Бо поет – це джерело ідей І немає від людей секретів. Ну, а влада