На моих простых погонах звёзды Излучают золотистый свет Со звёздами такими же когда-то Погибал под Сталинградом дед. Прадед мой со звёздами такими Воевал на первой
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
На моих простых погонах звёзды Излучают золотистый свет Со звёздами такими же когда-то Погибал под Сталинградом дед. Прадед мой со звёздами такими Воевал на первой
Автобіографія. Я, Заворотько Інна, народилася 22 вересня 1992 року в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Хоча й почала своє життя саме там, але ще з
Хижко М. Д. народився в селі Глинськ, Роменського району, закінчив Роменський агролісомеліоративний технікум, працював на Волині, в с.Голобах, Ковельського району, агрономом, часто друкувався в Роменській
Чародійна павутина З найтаємніших кутків, Карт розкинутих щуплина Маяки з усіх віків. Черві, хресті, бубі, віні, Шістки, сімки, королі. Ваші душі, ваші тіні, Ваші дії
В напівтемний переповнений вагон Вскочив парубок червоний, як вогонь. З величезним чемоданом у руках – Градом піт йому котився по щоках. Вільне місце відшукати поспіша,
Учениця 2-Б класу НВК №1 імені П.І. Калнишевського , м. Ромни. Я бачу Я бачу небо понад нами, Воно прозоре – мов жива вода. І
Пам’яті Калнишевського У Пустовійтівці Калниш родився І отаманом запорожців став. У пам’яті народу залишився, Бо здобував свободу нам. Було так вічно й довго буде –
Народився в 1974 році. Був активним літстудійцем. Почав писати вірші в 6 класі, клав їх на музику. Брав учать в обласному конкурсі „Таланти твої, Україно”.
Народилася в 1987 р. Навчається в СумДУ. Продовжує займатися поетичною творчістю. *** Є в світі прекрасні люди, Що світять із висоти, Зустрінеш – і душу
Храм Думка пульсує. Руйнується храм, Рушаться стіни, колони, карниз… Думка пульсує. Не вижити нам, Падаєм, падаєм, падаєм вниз… Руїна в тиші, дикість і спокій, Рожевий
Остання сльоза За вікном сьогодні знову сніг… Я знаю, що вже не ступиш ти на мій поріг… Я знаю – скоро ти мене забудеш, Та
Чигиринцю Леоніду Васильовичу Я напишу тобі листа І запрошу в життя своє. Коли вже трапилося так, То мабуть щось у цьому є. І не питай