Замкни браму часу, бо душу затягує вкотре У вир божевілля, у світ задзеркалля плаский. Там пекло і сум, розірвана болем аорта, Зґвалтована мрія, спаплюжені дива
Позначка: поет
Аритмія
Крізь призму років і своїх помилок зашкарублих, Приймаючи низку чужих забобонів їдких, Ішли терником власних дум ми удвох закоцюблі, Торкаючись похапцем серця на згарищі лих.
Валентина Донецька. Автобіографія.
Одні вважають, що Життя це – гра. А інші – що не гра це, а – Життя. Не ті, не ті не знають до пуття.
Відрубали дереволови у ялини вершок
Відрубали дереволови У ялини вершок – до пліч. І гілки, мов гігантські сови, Змахом крил проклинають ніч… Мовчазніють берези і клени – очевидці сумної біди,
Я из города лжи и страдания
Я из города лжи и страдания, Я из города страха, воров Я из мест, где в почёте свидания, Правда только в бараке ментов. Где бухают
Допоки я жива…
Допоки я жива – допоки світло бачу. Я всім скажу: ” Люблю”. І всіх за все пробачу. Допоки я жива, добро все роздарую. До серця