Свою любов, і мрії, сподівання, Віддам поезії – душі я без вагання. А смуток, біль, і розпач, щем – розлуки, Розвію на вітрах, звільню від
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Свою любов, і мрії, сподівання, Віддам поезії – душі я без вагання. А смуток, біль, і розпач, щем – розлуки, Розвію на вітрах, звільню від
Я мрію описати пори року. Як золото вкриває восени Зелене листя, наче ненароком, А потім десь зникає, як ті сни. Як сніг летить, як крутить
ПРО ПОЕЗІЮ і ПОЕТИЧНУ ТВОРЧІСТЬ, ОСНОВНІ ВІРШОВАНІ ЖАНРИ/ФОРМИ ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ПОЕЗІЇ – 21 БЕРЕЗНЯ Ухвалою 30-ї сесії ЮНЕСКО 1999 року встановлено Всесвітній день поезії,
Луч одинокой свечи Мрак разорвал в ночи, Бликами на потолке, Дрожью в твоей руке. Ночью написанный стих Тайну хранит двоих… Кружится вновь голова – Нам
«А що як я останній українець?» В. Осипчук А що як ми – останні українці? А що як України вже й нема?.. Сама з собою.
Наш страх – це не сила, Кохання – не слабкість. Брехня когось вбила, Мовчала громадськість. Людина просила, Кричала: “Рятуйте!” Спалили їй крила, Ви біль той
Мне облако на голову свалилось, От счастья закружилась голова. И я, как будто в первый раз, влюбилась, Услышав твои нежные слова. И так тепло на
ПРИСВЯЧЕНО до Дня народин – 206-річчя Т.Г.ШЕВЧЕНКА і 212-ліття В.М.РЄПНІНОЇ-ВОЛКОНСЬКОЇ ВАРВАРА РЄПНІНА і ТАРАС ШЕВЧЕНКО (Історія невзаємного кохання, але великої дружби!?) Розширена публікація з новими/маловідомими
9 березня – 206-річниця від ДНЯ НАРОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ГЕНІЯ Т. Г. ШЕВЧЕНКА ©Бугрим В.В. Тарас ШЕВЧЕНКО і РОМЕНСЬКИЙ край / Валентин В.Бугрим // Есей. (Оновлено
Я зрозумів, що кохання болюче, Та після тебе я біль не відчув. Там де були ми з тобою квітучі Я тебе бачив, але вже не
Мне нравятся люди, которые ЛЮДИ! Которым под силу добраться до сути, Срывая запреты наложенных мнений, Они не угаснут в потоке сомнений. Они не ударят, ставая
Просинайся, Україно, годі тобі спати! Вороги, мов навіжені, лізуть всі до хати. Роздягають, розпинають, заглядають в душу І трясуть тебе чужинці, наче в саду грушу.