Житло, а присмак – одинарні… Є телевізор, меблі гарні, співкамерники із книгарні навперебій мовчать. Лице безсоння у прищах пігулок, м’яка терплячість палітурок – мов рішення
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Житло, а присмак – одинарні… Є телевізор, меблі гарні, співкамерники із книгарні навперебій мовчать. Лице безсоння у прищах пігулок, м’яка терплячість палітурок – мов рішення
Тече ріка, не радісно тече крізь мій народ, і він тече рікою. Одні на Схід, а інші без речей – хіба торбинка – стежкою гінкою
… Один не то́т, кто всеми позабы́т, а то́т, кому уже никто не ну́жен… Эль Твит. Мне нравится моя седая голова́. И пусть уже тяжёлая
Алла Іванівна Бабенко народилася 27 грудня 1974 року в с. Житне Роменського району на Сумщині. У 1990 році закінчила місцеву дев’ятирічку, у 1992-му — Миколаївську
Прошу у Миколайчика так мало: Скажу одне коротке, цінне слово – “Мир”! Коли б таке блаженство вмить настало, Щоб врешті у п¥йла перегорів у д¥пі
Сигнал «тривога» витру в телефоні, Бо він мене лякає день і ніч… В війни страшному горе-марафоні Життя і смерть – це крила протиріч. І знов
По селах України, які у 1932-1933 роках не виконували норми хлібоздачі, вивішувалися «чорні дошки». I. Під Ромнами, із вітрами Чорна вісточка, як ніч: “По Вкраїні
Федько Оксана Василівна народилася у 1966 році в м.Бориспіль. Закінчила середню школу у 1983 році. Вступила у цьому ж році до Київського державного інституту культури.
Осінь яблучка вмиває, Промінь пестить пустунів, Гілка, мов малят, гойдає, Баба ж хоче вергунів!.. Яблук піде назбирає, Тісто ставить, підійде… Дід у хаті виглядає, Мо
В душі моїй вирують почуття, лягають з часом в лірики рядочки. Поезія – це все моє життя те, за яке не буде каяття, а збірки
Опало листя. Наче в теплій ковдрі, І сквери, й парк у древньому Ромні, Стоять в багрянці й схлипують немовби, Бо догоряють осені вогні. Як острівці,
Оця верба, що вже похила, Гілками хату Насті тре, Хрестом підійде до могили, Коли бабуся Настя вмре. Була, як писанка, вродлива, З косою довгою, як