В моїм житті – розстріляна весна, її стрічаю з тугою в душі, бо віроломно вдерлася війна – руйнує все і знищує вона на тій землі,
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
В моїм житті – розстріляна весна, її стрічаю з тугою в душі, бо віроломно вдерлася війна – руйнує все і знищує вона на тій землі,
Так боляче ніколи не було, І вже не буде! Господи, благаю, Дай мудрості, і сили, і тепла, Чого давно я вже не відчуваю! Так боляче
Роздмухує вітер отруєних війн катаклізми І попіл ретельно скальпує заплесканий ґрунт. Де градус тривоги постійно по стовпчику лізе, Формуючи згусток зневіри, свою власну гру. Німе
Ідуть українці дорогами світу. В очах скільки болю, і горя, і сліз. Не можуть змиритися, Боже, з війною. Все важче дається тягнути цей віз. Ідуть
Я жити хочу в Україні, Це рід мій, доля і сімʼя, Іти по стоптаній стежині, Радіючи погожій днині І вічній пісні соловʼя, І сонцю, й
… Інша назва – « Як жити й померти людьми» – про спокуси і пристрасті, й фініш забігу. …Нині вперше прохаю тепла у зими й
Польсько-українська колонізація Верхнього Посулля в першій половині XVII століття мала значний вплив на подальше заселення регіону. Одним з важливих аспектів успішного освоєння цих територій було
В одному комплексі із Святодухівським собором розміщується Василівська церква, – цегляна, тепла, побудована в 1747 році (Архітектор Червінський), кам’яна дзвіниця в одному комплексі з церквою.
Свою дорогу ти пройти повинен сам, Ніхто, крім тебе, краще це не зробить, Хоч важко буде й боляче ногам — Лиш той, хто йде, свій
Говоріть українською мовою, Це престижно настало тепер. Хай пишаються всі калиновою: І селяни, й містяни, і мер. Говоріть українською мовою. В ній сховався жаданий нам
Соломка Євгеній Анатолійович народився 18 грудня 1981 року у м. Ромни Сумської обл., у родині робітників. Навчався в Роменській ЗОШ №7. Дитинство Євгенія пройшло у
Читати смішно в інтернет-сторінці, Коли одні й ті самі пишуть бруд. Неначе хейтять ці бездумні вівці, Що за копійку матір продадуть. Як важко жити у