Бува, сижу я в холодку, Вгорі пташки літають… – А чи ти був на “передку”? – Мене в цей час питають. Гребу я збіжжя на
Позначка: не згинатися
Чорні Ангели
Роменські вóрони … З дитинства пам’ятаю, Як грає зграя над путями, що ведуть Кудись в майбутнє, за околицю, за грані. Та стук коліс. Та на
СЕРЦЕ МАТЕРІ
(Ользі Морозовій – мамі Олександра присвячую) В полоні син… А мати – тут, на волі, Та хмелем руки їй скорбота обвива. Її не втішать відомості
ВЕЛИКОМУ – ВЕЛИКЕ
Едуардові Бондаренку Одвіку не бракує славе́тних нам іме́н. Великому – велике, казали так здавен. Красивому – красиве, а до грошей – гроші. І гнуть хребти
ЛИШ ЧАС, ВІН ВІДПОВІСТЬ.., ПОТО́МУ
Роме́нцям Ми живемо, перегортаємо історії сторінку. Сприймаємо її, як ту розбе́щену, примхли́ву жінку… Погоджуємося чи ні – Що світу тільки лиш в вікні? Чи вгору
Пам’ять житиме вічно
Стояв, тихо догораючи, нічим не примітний буденний вечір. Здавалося, ніщо не віщувало чогось особливого чи неординарного. Я закінчував збирати в траві пахучі яблука, аж раптом