(Ользі Морозовій – мамі Олександра присвячую) В полоні син… А мати – тут, на волі, Та хмелем руки їй скорбота обвива. Її не втішать відомості
Позначка: не згинатися
ВЕЛИКОМУ – ВЕЛИКЕ
Едуардові Бондаренку Одвіку не бракує славе́тних нам іме́н. Великому – велике, казали так здавен. Красивому – красиве, а до грошей – гроші. І гнуть хребти
ЛИШ ЧАС, ВІН ВІДПОВІСТЬ.., ПОТО́МУ
Роме́нцям Ми живемо, перегортаємо історії сторінку. Сприймаємо її, як ту розбе́щену, примхли́ву жінку… Погоджуємося чи ні – Що світу тільки лиш в вікні? Чи вгору
Пам’ять житиме вічно
Стояв, тихо догораючи, нічим не примітний буденний вечір. Здавалося, ніщо не віщувало чогось особливого чи неординарного. Я закінчував збирати в траві пахучі яблука, аж раптом
Давайте об’єднаємося, браття
Давайте об’єднаємося, браття Ну доки ж нам блукати в диких хащах? Вже так втомились! Господи, прости. Вкраїно мила, ти ж бо не пропаща, Але ж
Пробач, Україно…
Пробач, моя ненько, пробач, Україно, Пробач, що ти знову в тяжкій боротьбі. Пробач, що і досі стоїш на колінах, І важко, і страшно, й печально