Едуардові Бондаренку
Одвіку не бракує славе́тних нам іме́н.
Великому – велике, казали так здавен.
Красивому – красиве, а до грошей – гроші.
І гнуть хребти нам непосильні ноші.
Та від великого і до смішного – один крок.
Життя ж і є той головний урок.
Бо часом нагороджує, а часом і карає.
І не завжди той виграє, хто грає.
Шлях обираючи, якби не помилитися.
Та, якщо прагнути – духовно оновитися,
То й до вершин, не мудра річ, дістати…
А Діоге́ном* у наш час ще й важко стати.
Великому – велике. Атла́нтові – тяга́р.
Є впевненість в собі. Неоціне́нний дар.
Своя Земля дає нам силу, міць, наснагу..,
Породжує в серцях відвагу.
Шановний чоловік. Ти – муж. Що Аполло́н?!
Хай скве́рна не візьме́ тебе в полон.
Всі негара́зди нехай у вічність ка́нуть.
Ну, а бажання, мрії – реа́ліями стануть.
Грудень, 2003р.
