Тебе я бачу і радію. Кохаю, щиро так сміюсь. В душі плекаю лиш надію, Але зізнатися боюсь. Боюся, що мене не приймеш, Та бачу радість
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Тебе я бачу і радію. Кохаю, щиро так сміюсь. В душі плекаю лиш надію, Але зізнатися боюсь. Боюся, що мене не приймеш, Та бачу радість
В святий благословенний вечір Свершилось диво, поміж див… Дорослим людям і малечі: Дай Боже щастя в кожен дім! Яскрава зірка з неба впала, Велику радість
Зимовий вечір, Поруч кохана. Руку на плечі, Одна жадана. Моє кохання Назавжди з нею. В душі бажання Щоб стать сім’єю. У домі свято, Кохання лине.
Коли кохають нас – тікаємо. Коли кохаєм ми – страждаємо. Серця людей все розбиваємо, Але ніколи не згадаємо. Нам не потрібно більше думати, Всі почуття
Ромен-цвіт (пісня) І куди б я не їхала з міста, І куди б доля не занесла, Ромен рідний в веснянім намисті Завжди радо мене зустріча.
Гей, за обрії покотилося. Покотилося й розлетілося Зорями,мріями,хмаринками, Комусь-сміхом, а комусь – сльозинками. Гей,бо ж,обрії, Що намріяли? Думи-думоньки Чим ви міряли? – Чиїмось ночами недоспаними,
Опять этот бред – в зеркалах наважденье, Опять я без слов понимаю рассвет. Небесный простор не раскроишь за деньги И чувства не вложишь в короткий
Обійми мене, коханий. Обійми і пригорни. Зігрій серце і назавжди Мені щастя поверни. Поцілуй мене, коханий. Зацілуй, не відпускай. Дай відчути святість ночі. В храмі
Песня. Я сегодня, случайно, тебя вновь повстречала. Ты глазами – коснулся, я в ответ промолчала. Ты тихонько мне что-то прошептал, вслед, не знаю. Я тебя,
Цей вірш я присвячую своїй дорогій. найдобрішій. найніжнішій і наймилішій на світі ЖІНЦІ – МАТЕРІ, Бойко Анастасії Іванівні ( посмертно) Порою хочется так в детство
Ти маєш все, коли є батько й мати. І ти герой, і рицар, на коні. Та дякувати, знаю, забуваєш Ти часто їм, як чую: ”
– Сынок, – спросила мать его однажды. Пройдут года и взрослым станешь ты. Найдёшь жену себе красивую, полюбишь. А мать забудешь, Господи, прости. А там,