Наш батько – Тарас О Батьку мій, стоїш собі на кручі, І погляд в даль, такий, як і колись… Тебе вітри обвіюють пекучі, В тобі
Позначка: кобзар
Шевченків куток у Роменському музеї
Кобзи Шевченка Вся у дужих обіймах граніту, Поміж верб, закосичених лоз, Як жива, десь у літній блакиті Заколисано плещеться Рось. Чебрецем пахнуть вітри навколо. Скільки
Пісенність поетичного стилю Тараса Шевченка
СЛОВО ПРО ФЕНОМЕН ТАЛАНТУ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА Велич Тараса Шевченка спонукає науковців до нового, поглибленого осмислення його місця і ролі як знакової постаті української історії.
ВІДГОЛОСКИ
Розсипалась росою по траві Сльоза уже минулого сторіччя, Здається, що і край мій овдовів І вже не має власного обличчя. Блукаючи у травах у гірких,
Тарас Григорович Шевченко (художник) 1814 – 1861
Дивуєшся, якою може бути доля в людини. Звичайний собі сільський хлопчик, який і вчитися не мав змоги, який рано втратив матір, потім і батька. Та
Тарасові шляхи
Тарасові шляхи Мов ті роки, туманом вкриті, У душах згублені гріхи. Дощами, холодом умиті Лежать Тарасові шляхи. Колись давно, в далеку днину Він цю дорогу
«Ой думи, мої думи… » – плач Кобзаря
-Зажурився чом, Тарасе , Сумно голову схилив? -Якби міг – злетів, як сокіл , Якби міг – Дніпром б ревів. Схаменіться, люди добрі, Чи не
Тарасу Григорьевичу Шевченко
Ты был в Ромнах, ты видел наше небо, Ты воду пил из наших родников… Твоя душа над нами, рядом где-то, А мы не забываем нужных
ТАРАСОВЕ СВЯТО
Після війни в Недригайлівську школу ходили учні з Червоної Слободи, Перетічок, Сакунихи, Курманів, Засулля, Кулішівки, Іваниці, Деркачівки. Мої однокласники приходили з Дремів і Терешок, з
Козацький оберіг
Козацький оберіг Де зір ясних блукають табуни І сонце, наче квітка хризантеми, Пишаються калиноокі дні В козацьких оберегах і знаменах. Де жита ще не скошений
Я ніколи не був малоросом
Я ніколи не був малоросом Я ніколи не був малоросом І в холодній чужій далині Золотим, перезрілим колоссям Україно, ти снилась мені. І куди б
Історична довідка про відкриття пам’ятника Т.Г.Шевченку у Ромнах 1918р.
«В Ромні без ярмарку, у скверику без квітів, Сидиш на камені, неначе й сам закам’янів І тільки зморшка біля брів – Немов рядок Нового Заповіту»