Карпенко Надія Йосипівна

Єднаймося, брати мої…

Єднавчим іздавна було завше віче –
Паплюжим бездарно послання провіще.
Вершинну Кобзар прокладав нам дорогу.
Хто звів Україну до злісного року?

Велично стоїть у Ромні оберіг –
Він генно вкраїнство Вкраїнцям зберіг.
Чому так поник у зажурливій думі –
Заїло дзвонарство чи гамірна тлумінь?

Тарасове слово – у спеку дощем,
Мов кидає людям краплину-надію.
Зоставсь українцям лиш болісний щем.
Чи Бог за нас щиро колись порадіє?

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *