ЛЕЛЕКА На мить крилом закривши сонце, Піймавши вітряний потік, Кружляв селом, шукав віконце Лелека, що злетів торік. Запам’ятав своє гніздечко Та краєвид, що навкруги, Коли
Позначка: Андрій Будаков
За Шевченком
Над степом сонечко моє Яскраві промені пускає Та дню тепло дає своє. Я щастя кращого не знаю – Хіба щоб до грудей своїх Мати притулила.
НА СТОРОЖІ НАШОГО СПОКОЮ
Міжрегіональний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Діяльність Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, у своїй предісторії почалася
Будаков Андрій Юрійович
Народився 15 березня 1965 року в м.Ромни Сумської області. Карикатурист, поет-гуморист. Закінчив Роменську середню школу№2. З 1982 по 1986 роки навчався в Одеському вищому артилерійському
На “передку”
Бува, сижу я в холодку, Вгорі пташки літають… – А чи ти був на “передку”? – Мене в цей час питають. Гребу я збіжжя на
Куля
Я – куля! Мене з автомата Відправили шукати ціль. Не гострий штик і не граната, Але також несу я біль. Несу і смерть, несу і
КНИГОЛЮБ
Полюбляв книжки ще змалку Книголюб Петро. Взимку їх возив на санках, Важкенько було. На горбі не раз цурпелив Повні рюкзаки. Присобачував на «велик» Журнали й
ПИТАННЯ
Майже кожен Божий день Повертався в хату Чоловік п’яний, мов пень. Що йому казати? І дружина раз у раз, Аби не сваритись, В око била
ДАНАЯ
ДАНАЯ Не устану шептать, повторяя, Губами припав к пальцам рук: Ты Рембрандта чудо – Даная, Ты – любви моей замкнутый круг. Наваждению чувств нет предела…
,,Втрата пам’яті”
,,Втрата пам’яті” У лісочку на поляні Мужики сиділи п’яні. В таких випадках – не нове, Велись дискусії, розмови. Й розвели такий базар… Ось продовжує Назар:
Нет слуха
Гори,гори моя звезда, поёт жена ему на ухо, Но он не понял ни черта, и сделал вид ,что нету слуха. Тогда она стихи читать, хоть
Помилився
В напівтемний переповнений вагон Вскочив парубок червоний, як вогонь. З величезним чемоданом у руках – Градом піт йому котився по щоках. Вільне місце відшукати поспіша,
