Я мрію описати пори року. Як золото вкриває восени Зелене листя, наче ненароком, А потім десь зникає, як ті сни. Як сніг летить, як крутить
Позначка: Андрій Будаков
Пілотам 299 бригади тактичної авіації
Я небо бачив не з Землі. Я Землю бачив з сині неба. Ставало солодко мені. І щастя більшого не треба. Пірнаю вгору я, і вниз.
Божий Постулат
Батьки навчали нас ще з давнини: Постукай. І тобі відчинять двері. Можливо що прийшов і не туди, Але завжди запросять до вечері. І я, керуючись
Хто вони?
ХТО ВОНИ? Син у батька запитав: – А як звуться люди, Що в городах там і сям З лопатами всюди? Не розігнуть і спини, День
Лелека
ЛЕЛЕКА На мить крилом закривши сонце, Піймавши вітряний потік, Кружляв селом, шукав віконце Лелека, що злетів торік. Запам’ятав своє гніздечко Та краєвид, що навкруги, Коли
За Шевченком
Над степом сонечко моє Яскраві промені пускає Та дню тепло дає своє. Я щастя кращого не знаю – Хіба щоб до грудей своїх Мати притулила.
НА СТОРОЖІ НАШОГО СПОКОЮ
Міжрегіональний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Діяльність Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, у своїй предісторії почалася
Будаков Андрій Юрійович
Народився 15 березня 1965 року в м.Ромни Сумської області. Карикатурист, поет-гуморист. Закінчив Роменську середню школу№2. З 1982 по 1986 роки навчався в Одеському вищому артилерійському
На “передку”
Бува, сижу я в холодку, Вгорі пташки літають… – А чи ти був на “передку”? – Мене в цей час питають. Гребу я збіжжя на
Куля
Я – куля! Мене з автомата Відправили шукати ціль. Не гострий штик і не граната, Але також несу я біль. Несу і смерть, несу і
КНИГОЛЮБ
Полюбляв книжки ще змалку Книголюб Петро. Взимку їх возив на санках, Важкенько було. На горбі не раз цурпелив Повні рюкзаки. Присобачував на «велик» Журнали й
ПИТАННЯ
Майже кожен Божий день Повертався в хату Чоловік п’яний, мов пень. Що йому казати? І дружина раз у раз, Аби не сваритись, В око била