Передслово до читача Моя колиска – хутір Немудруї. Серце співає, коли сонечко висвітлює душу, радіє дню, в якому живеш. Саме у піднесеному стані душі були
Автор: Admin
Заметіль
Заметіль Закапелками Ромену Серебриться заметіль. У фаті, як наречена, Стеле милому постіль. Скрізь білесенькі подушки Напрочуд, як пух, м’які Вид січневої пирушки… І думки –
Лисиця та кабан
Кабан По лісу біг розлючений кабан, І кров сочилась із завданих ран. Як можна обвинить його в гріху, Що поломив кущі десь на шляху. Чи
Сенс розлук
Сенс розлук Тільки ті, що знали муки, Здатні потім не жаліть, Що з’єднали свої руки У розлуках лихоліть. Тож як час, чи то образи Не
Джомолунгма
Джомолунгма Джомолунгма вінчає Тібет, Зарождаючи магію світу. Споконвіку тібетський хребет Віддзеркалює промінь зеніту. Направляючи силу планет Для підтримки здоров’я і духу, Джомолунгма – земний амулет
Головне
Верби Місяць небо зорями Першими уткав. Я стояв під вербами І тебе чекав. Вітерець між вітами Тихо шелестів, Думами барвистими Я тебе хотів. Вже давно
Афоризми
Страх супроводжує людину тільки до початку дій. Одна частина жінок невірними буває із цікавості, друга – із помсти. Інших частин просто не буває. Хто хоче
Новий Гімн
Епітафія на українця. Мій страх мене не пережив, Йому я все життя служив. Тепер, як пес, в моїх ногах Лежить заклятий ворог – страх. Новий
Гімн бджолі
Я жалкую, що так трапилось в житті – Снігопад на нашу осінь налетів. Я від снігу захистить тебе не зміг. Впав на скроні сивиною білий
Душа і тіло
Немає вічного життя Ні для людей, ні для Планети, Бо обривають їх буття Шалені кулі і комети. Летить Планета крізь віки, Своїх істот ростить і
ПРО ТИХ, ХТО ПОЛІГ НА ВІЙНІ
Я думаю часто і в будні, і в свята Про тих, хто загинув, поліг на війні, Про юнь буйночубу, розумну й красиву, Якій би кохати
Дніпро нахмуривсь…
Дніпро нахмуривсь… Дніпро нахмуривсь, брови – кручі, Шумить і піниться, як віл реве. Довкола нього діти сучі Суспільство вибудовують нове. Жива природа – кладовище, Для