Немає вічного життя
Ні для людей, ні для Планети,
Бо обривають їх буття
Шалені кулі і комети.
Летить Планета крізь віки,
Своїх істот ростить і гріє,
Та й досі ми – чоловіки –
Планету захистить не вмієм.
Вважай обов‘язком своїм
Подовжити Планеті віку.
Ми Землю нашу захистим, –
Для чого й жити чоловіку.
Душа і тіло
Господь душею тіло наділяє,
Душа те тіло потім береже.
Не значить це, що клопоту немає.
Тісні взаємини у них навік уже.
Душі наснагу тіло постачає,
Коли воно купається в любові.
Та тіло без душі втрачає,
Коли живе лише од крові.
Душа, буває, прагне до зірок,
Та тіло ж частка од землі:
Слабкість грозить розвинутись в порок,
Душі так важко – бути на крилі.
Ні, я не вірю! що буває:
Що тілу, начебто, немає діла,
Коли воно зовсім згасає, –
Куди? летить душа од тіла,
Якщо не зламано душі тій крила.