Епітафія на українця.
Мій страх мене не пережив,
Йому я все життя служив.
Тепер, як пес, в моїх ногах
Лежить заклятий ворог – страх.
Новий Гімн
Буде жити Україна, її Слава й Воля,
Доки сонце сходить в небі, соняшник у полі,
Доки мати колисає і ростить дитину –
Довіку Господь не покине нашу Україну!
Ми Державу обороним разом й поодинці,
Коли врешті усвідомим, що ми Українці.
Нема, окрім, землі у світі, що нас породила.
“Присягаємось на вірність, Україно мила!”
Ми нащадкам дамо в спадок віру і надію,
Щоб плекали цю Державу й віковічну мрію
Наших пращурів славетних: вільних козаків.
Буде жити Україна во віки віків!
***
Я і вірю, й сумніваюсь в тім, що буде краще,
За минулим не печалюсь – майбутнє обря′ще.
Та лише минулому властива стабільність,
Бо усе в майбутньому пошук і мобільність.
Ностальгія – перший носій інформації,
Та веде нас мрія, думки й прострації.
Разом ми і Світ цей перевернем скоро,
Як знайдемо у минулім площину опори.