Як добре, коли у житті тебе хтось розуміє,
Хоч в кожного доля і думка знайде́ться своя…
У вир почуттів поринаєш ти, наче в стихію,
Коли наші душі бентежить ще спів солов’я.
.
Як добре, коли відчуваєш, що справді кохана,
Тоді навіть вітер цілує і пестить чоло…
Коли ти у світі єдина, найкраща, жадана –
То щастя, мабу́ть, яке врешті тебе віднайшло.
.
Та палко любити – насправді шалена стихія,
Коли з головою накрив океан почуттів.
Неначе тайфун, те кохання в тобі шаленіє
І стримувать важко себе, хоч би як не хотів.
.
Приходить довіра і ти приростаєш душею
До того, хто серцю твоєму миліший за все…
Та в парі любов і розлука крокують землею –
Не знаєш, що завтрашній день ще тобі піднесе.
.
…У муках розлук і любові я вижити мушу,
Хоч біль не проходить і пам’ять пече кожну мить…
Кладу на олтар почуттями обпалену душу,
Допоки жива, я ще хочу і вмію любить.
