Сонця промені наскрізь прорізали ранок,
Обгорнули хмаринки, що високо в небі пливли…
Перші тіні дерев уляглися на ґанок,
Смілі кроки зробивши в цей день із нічної імли.
.
Заіскрилися роси у травах зелених,
Із сусіднього саду долинула трель солов’я;
А вітрець вже куйовдить голівоньку клена,
Шелестить десь у листі і бавиться, як немовля.
.
Прокидається день… Ожива все навколо,
Ароматом повітря наповнює яблуні цвіт…
А Земля по орбіті описує коло
І душа знову всотує вкотре навколишній світ.
