Знов стрижі над вікнами селились,
Закінчивши перельоту дні.
Хоч і крилоньки в путі стомились,
Лаштували гнізда навесні.
.
Дзьобиком соломинки носили
Зранку до вечірньої зорі…
Щось латали, клеїли, ліпили
Наче справжні вправні муляри.
.
Незабаром діточки з’явились.
У сім’ї пташиній досить справ:
Пестили та крихтою ділились,
На крило щоб кожен швидше став.
.
Час летів. Малеча підростала.
Пурхають з гнізда прудкі стрижі.
На сьогодні – неба вже дістали
Їх стрімкі пташині віражі.
