О як ми з тобою різнимся у наших смаках!
Кіно про вампірів? Цього і в житті є доволі.
Ходім прогуляємось містом невтомних мурах,
що пил підбирають на берці свої та пантофлі.
Розпечений простір наповнює нас, ми – його.
А погляд карбує прострелені стіни та вирви…
По смерті – жахливі сліди, незчисленні кругом.
По бруку блукає кривавою пам’яттю привид.
Війна прописала для міста убивчий пролог.
Ще й час безпощадний до мене, до тебе й мурашок.
Зустріли художника: соняхи пише… Ван Гог!
Картину купили. Для настрою? Чи як доважок?
Моя замаскована туга – то все кортизол.
Він б’є хаотично в судинах – угору і навскіс.
Іду на мереживо днини: французький балкон,
будівля красива, блакить… Мугичу від «Ляпіс…»
потужне, мов неба розгойдане сонячне бра:
«Во-ї-ни світ-ла, во-їни добра!*»
*Пісня «Воїни світла» гурту «Ляпіс Трубецькой».
Зі збірки “Прикордонного міста малесенький рай”. Фото авторське.