Яскравим прикладом адаптації людини, яка пройшла крізь вир жахіть війни до здійснення своєї мрії і реалізації у мирному житті, є постать нашого земляка, українського вченого, астрофізика, доктора фізико-математичних наук, розробника методу прогнозування сонячної активності, директора Астрономічної обсерваторії Київського університету, Героя Радянського Союзу – Павла Родіоновича Романчука.
Народився майбутній астроном 11 березня 1921 року на х. Гринів (нині с.Галенкове) поблизу Ромен. Після закінчення восьмого класу Засульської школи переходить до Роменської міської школи №3. По закінченню десятирічки вступає до Херсонського педагогічного на фізико-математичний факультет. Але стати повноцінним студентам так і не вдалося. Майже зразу був призваний до військової служби. А далі – фронти Другої світової.
Наприкінці 1941 року після першого поранення, був направлений на навчання до 2-го Київського артилерійського училища, яке знаходилося на той час в евакуації. Уже в листопаді 1942 року призначений начальником розвідки артполку. Після другого поранення у Дем’янській наступальній операції 15–28 лютого 1943 року, повертається на службу до своєї 254-ї мотострілецької дивізії. За успішне виконання бойових завдань на Лівобережжі України нагороджений орденом Червоної Зірки. Далі – форсування Дніпра у районі Золотоноші. Романчук – старший лейтенант, очолює розвідку дивізіону. Тут він отримує третє важке поранення в голову і руку. Втративши здатність говорити, він продовжує коригувати вогонь, пишучи радисту дані на папері. При загрозі захоплення своєї позиції ворогом, викликав вогонь на себе. В лютому 1944 року за цей подвиг Павлу Романчуку присвоєно звання Героя Радянського Союзу, із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».
Маючи свою Зірку Герой не полишає думки про зірки на небі. Астрономія із захоплення переростає у професію. 1946 року Павло вступає на фізичний факультет Київського державного університету. По його закінченню працює на викладацькій роботі у Золотоніському педагогічному училищі, Кременецькому та Чернігівському педагогічних інститутах. З 1957 по 1960 роки навчається на аспірантурі своєї alma mater, на кафедрі астрономії. Після неї працює науковим співробітником Астрономічної обсерваторії, на кафедрах експерементальної фізики, кафедрі астрономії. З 1972 року п’ятнадцять років очолює Астрономічну обсерваторію КНУ. За його директорства, обсерваторія стає провідним центром в Радянському Союзі з досліджень закономірностей сонячної циклічності та сонячно-земних зв’язків. Зміцнюється матеріальна база обсерваторії, проводиться модернізація горизонтального сонячного сонячного телескопа, збільшується штат науковців.
За час роботи в університеті Павло Родіонович зробив чимало досліджень, але головним став метод Романчука, а саме – метод прогнозування сонячної активності (планетна концепція резонансного характеру припливної дії планет на конвективну зону Сонця).
Помер видатний вчений 22 червня 2008 року, похований на Совському цвинтарі м. Києва.