Ледве встигла сказати я “та́к”,
Як почула у відповідь – “ні”.
І заграли всі “скри́пки” в мені,
Навіть ті, в яких стру́ни порвали.
Чи від ща́стя, чи від тиску панічних ата́к*…
Від реальності, ге́ть, відірвали.
Дійсно, збу́рене при́страстю “та́к”,
Перекре́слило зля́кане “ні”.
І тоді вже́, повста́ло в мені –
Почуття не жалю́, а ува́ги…
Не до ща́стя, не до ти́ску панічних ата́к,
А, до Вла́сного Ду́ху, пова́ги.
P.S. З чим себе і вітаю.
27.10.2025р.
*Панічні атаки – на́пад стра́ху, триво́ги, втрати контролю.