Художник-реаліст. Випускник Київського художнього училища імені Олександра Мурашка, був великим українським живописцем і мудрою людиною. Корінний роменець, працював учителем образотворчого мистецтва і дбав про формування місцевої школи живопису.
Желаєв багато писав із натури – природу, жанрові сценки з життя, ескізи, етюди. На жаль, більшість його полотен втрачено. Назви картин «Процівка», «Скіфські кургани» свідчать про те, як дорожив художник рідною землею. Жив Іван Іванович у Процівці. Він був учителем Аврама Варшавського, чим той дуже пишався. Скажімо, Сергію Михайловичу Пишному Варшавський подарував буклет, на якому написав: «Шановному учневі мого вчителя Івана Желаєва на добру згадку».
Радянська влада навіть не гадала популяризувати ім’я живописця. Чиновникам не до людини, тим більше – до творчої. Іван Іванович часто бував у гостях у сім’ї Зосенків. Валерієві Зосенку подобалося слухати Желаєва. Іван Іванович бачив у молодому Валерієві здібного юнака і перспективного художника, хвалив його роботи в соборах, хоч і розумів, що виконуючи їх, Валерій ризикує собою – такі були часи.