Серце стражданням стомилось,
Сріблом спорошено скроні,
Скільки, скажіть-но, судилось
Сльози стирати солоні?
Сонячний світ спопелили
Спалахи сутінків сивих,
Скільки синів схоронили,
Сильних, славетних, сміливих…
Скільки світанків спекотних
Сплинуть, сповитих смертями?
Скільки сиріточок?.. Сотні!
Скривджених, скутих страхами…
Сповнені смутком, сплелися
Сни, сподівання, скорбота.
Світе, скоріш схаменися,
Стримай скажену сволоту!